на+диво
31Диво дивущее — чего. Перм., Прикам. О большом количестве чего л. СГПО, 135; МФС, 33 …
32диво — Общеслав. Суф. производное (суф. во) от той же основы, что и день, дикий, лат. deus «бог», греч. theos тж., авест. daēva «демон» и т. д. Ср. демон, укр. див «злой дух» …
33диво — д иво, а …
34диво дивное — д иво д ивное …
35диво — (2 с); мн. ди/ва, Р. див …
36диво дивное — …
37диво дивное — ди/во ди/вное …
38диво — а, с. Те, що викликає подив, здивування; чудо. || Стан, викликаний здивуванням. || у знач. присудк. сл. Дивно, чудно. •• З до/брого ди/ва невідомо чому, без причини, ні з того ні з сього. На ди/во надзвичайно …
39диво — [ди/во] ва, м. (на) в і, мн. диева/, диў два ди/ва …
40Диво — 216244, Смоленской, Демидовского …
